праці, здійснення найточнійшого обчислення й контролі виробу й поділ продуктів, дійсне усуспільнення виробу.
Розвій партії большевиків, яка являється нині урядовою партією в Росії, особливо наочно показує, в чім саме полягав історичний перелом, за часу якого ми живемо і який містить в собі всю своєрідність теперішньої політичної хвилі, вимагаючи нової орієнтації совітської влади, себто нової постановки нових завдань.
Перше завдання усякої партії будучини — се переконати більшість народу в правильности її програми й тактики. Це завдання стояло на першім плані, як при царизмі, так і за доби порозуміння Чернових і Церетеллі з Керенським і Кишкиним. Тепер се завдання, яке, розуміється, далеко ще не закінчене і ніколи не може вичерпатися до кінця, в головнім розвязано, бо більшість робітників і селян Росії, як показав останній зїзд совітів у Москві, певно стоїть по боці большевиків.
Другим завданням нашої партії було завоювання політичної власти і поборення опору визискувачів. І сього завдання зовсім не вичерпано до кінця, а його неможна занедбувати, бо монархисти й кадети з одного боку, їхні підголоски й прихвостні, меньшевики й праві ес-ери, з другого, продовжують спроби обєднання для повалення совітської власти. Але в головній частині завдання побороти опір визискувачів уже розвязано за час від 25-го жовтня 1917-го р. (приближно) до лютого 1918 року, чи до здачі Богаєвського.
На чергу висовується тепер, яко головне і знаменне для нашої хвилі, трете завдання: орґанізувати управління Росією. Розуміється, сю задачу ставилося й розвязувалося нами другого ж дня по 25-ім жовтня 1917 р., але досі, доки опір визискувачів приймав ще форму відкритої горожанської війни, доти задача управління не могла стати головною, центральною.
Тепер вона стала такою. Ми, партія большевиків, Росію переконали, ми Росію відвоювали. І вся своєрідність теперішньої хвилі, всі труднощі полягають в тім, щоб зрозуміти особливости переходу від головної задачі переконування народу й подавлення визискувачів воєнною силою до головної задачі управління.
Перший раз у всесвітній їсторії соціялістична партія встигла закінчити, в головних рисах, справу завоювання власти й подоління визискувачів, і може цілком наблизитися до задачі управління.
