і безробіття, то подолати сього лиха неможна жадними пориваннями, усунути його можна тільки всесторонньою, всеобхоплюючою, всенародною орґанізацією і дисципліною, щоби збільшити продукцію хліба для людей і хліба для промисловости (топлива), завчасу підвезти й правильно розділити його; що тому винний в муках голоду й безробіття кожний, хто нарушує трудову дисциплину в якім-будь господарстві, в якій-будь справі,— що винного в тім треба вміти знаходити, віддавати під суд і карати безмилосердно. Дрібно-буржуазна стихія, проти якої нам доводиться тепер вести найупертійшу боротьбі, виявляється саме в слабосиллі свідомости усіх і кожного в справі орґанізації й дисциплини, — в міцнім додержанні дрібновласницького погляду: аби мені захопити як найбільше, а все инше-байдуже.
На жалізничій справі, яка мабуть, найбільш наочно втілює господарчі звязки утвореного великим капиталізмом орґанізму, ся боротьба дрібно-буржуазної стихії, розхлябаности проти пролєтарської орґанізованосте відбивається особливо опукло. Елемент пролєтарський в його ліпшій частині бореться за дисциплину; але серед того й другого елєменту багато є хитких, „слабосилих“, нездатних до опору „спокусі“ спекуляції, хабаря, особистої вигоди, яку купується ціною майже всього аппарату, від правильної праці котрого залежить перемога над голодом і безробіттям.
Знаменною є боротьба, що розвивається в сій областе довкола останнього декрета про управління жалізницями, декрета про доручення диктаторських (чи „необмежених“) уповноважень поодиноким провідникам. Свідомі (а здебільшого, правду кажучи, несвідомі) представники дрібнобуржуазної розхлябаносте бажали бачити в полишенні „необмеженої“ (себто диктаторської) повновласти поодиноким особам відхилення від засади коллєґіяльности, від демократизму й инших принципів совітської власти. Серед лівих есерів денеде розвилася просто хуліганська, себто потураюча поганим інстинктам і дрібнобуржуазному змаганню „урвати“, аґітація проти декрета про диктаторство. Повстало питання дійсно величезного значіння: поперше, питання засадниче, чи сполучимо взагалі з основними засадами совітської власти призначення поодиноких осіб з необмеженими уповноваженнями, диктаторів; подруге, в якім відношенні стоїть сей випадок — сей прецедент, коли хочете, — до
