ловних напрямах. Поперше, неможна подоліти й викоренити капиталізм без немилосердного подавлення опору визискувачів, яких відразу неможна позбавити їхнього багатства, їхніх привилеїв орґанізованости й знання, і які отже протягом досить довгої доби пробуватимуть повалити ненависну власть бідноти. Подруге, всяку велику революцію, а соціялістичну зокрема, навіть як би й не було війни зовнішньої, неможна уявити без війни внутрішньої, себто без горожанської війни, котра означає ще більший розвал, ніж зовнішня війна, — означає стан найбільшої непевности, неурівноважености, хаосу. І, розуміється, всі елєменти розкладу старого суспільства, неминуче дуже численні, злучені переважно з дрібною буржуазією (бо її передовсім руйнує й нищить всяка війна і всяка криза), не можуть не „виявити себе“ при такім глибокім перевороті. А „виявити себе“ елєменти розкладу не можуть инакше, як збільшенням злочинств, хуліганства» підкупу, спекуляцій, всякого роду гидот. Для подолання сього потрібні час і жалізна рука.
Не було жадної великої революції в історії, коли б народ інстинктовно не відчував сього і не виявляв збавенної певности, розстрілюючи злодіїв на місці злочину. Біда попередніх революцій була в тім, що революційного захоплення мас, яке підтримує їх напружений стан і дає їм силу уживати безмилосердного подавляння елєментів розкладу, ставало не надовго. Соціяльною, себто клясовою причиною такої непевности революційного захоплення мас було слабосилля пролєтаріяту, який один тільки (коли він досить численний, свідомий, дисциплинований) в стані повести за собою вистачаючу більшість працюючих і визискуваних (більшість бідноти, коли говорити простійше й популярнійше) і утримати досить довгий час власть для цілковитого подавлення і всіх визискувачів і всіх елєментів розкладу.
Сей історичний досвід усіх революцій, сю всесвітньо-історичну, господарчу й політичну науку ствердив Маркс, давши коротку, точну, яскраву формулу: диктатуру пролєтаріяту. А, що російська революція правильно наблизилася до здійснення всесвітньоісторичної задачі, се показало переможне поширення між усіми народами Росії совітської орґанізації. Бо совітська власть не в нічим иншим, як орґанізованою формою диктатури пролєтаріяту, диктатури передової кляси, кляси, котра підносить до нового демократизму, до самостійної участи
