ливости переходного від капиталізма до соціялізма часу, які вимагають з одного боку введення основ соціялістичної орґанізації праці навпереваги, а з другого боку — уживання примусу, так, аби гасло диктатури пролєтаріяту не опоганилося практикою киселевого стану пролєтарської власти.
До загалу нісенітниць, які буржуазія охоче розповсюджує про соціялізм, належить і те, ніби соціялісти заперечують значіння праці навпереваги. В дійсности ж тільки соціялізм, скасовуючи кляси, отже і поневолення мас, поперше відкриває шлях для щирої, запопадливої ревної праці дійсно в масовім розмірі. І саме совітська орґанізація, переходячи від формального демократизму буржуазної республики до дійсної участи в управлінні, поперше широко ставить запопадливу працю навпереваги, „співзмагання“, співревнування. В політичній области се значно легше поставити, ніж в господарчій, але для успіху соціялізму важне як раз останнє.
Візьмемо такий засіб орґанізації співзмагання, чи співревнування, як гласність. Буржуазна республика забезпечує її тільки формально, підхиляючи в дійсности пресу капиталу, забавляючи „чернь“ пікантними політичними дурничками, ховаючи те, що діється в майстернях, при торгових договорах, доставках і т. и. під покришкою „комерційної тайни“, яка обороняє „святобливу власність“. Совітська власть скасувала комерційну тайну, ступила на новий шлях, але для використання гласности в цілях господарчого співзмагання ми ще майже нічого не зробили. Треба систематично взятися за те, щоби, поруч з безмилосердним подавленням наскрізь брехливої й нахабної в наклепах буржуазної преси, працювалося над утворенням такої преси, яка б не забавляла й не дурила мас політичними пікантностями й дрібничками, а несла на суд мас, саме питання щоденного господарчого життя, помагала поважно досліджувати їх. Кожна фабрика, кожне село б продукційно-споживчою комуною, яка має право й повинна по своєму приміняти загальні совітські закони („по своєму“ не в значінні нарушення їх, а в значінні ріжноманітности форм переведення їх в життя) по своєму розвязувати завдання учоту вибору й розділення продуктів. При капиталізмі се було приватною справою
