передовсім і більш усього досягти реальних успіхів у збільшенні числа відділів Народного банку, в привабленні вкладів, в облегченні для публики операцій внесення і видачі грошей, в усуненні „хвостів“, в ловленні й розстрілі хабарників і шахраїв і т. д. Спершу треба реально перевести в життя простійше, орґанізувати добре те, що вже є, — а потім підготовлювати складнійше.
Зміцнити й упорядкувати всі державні монополії (на хліб, на шкуру і т. д.) і тим підготовити монополізацію державою зовнішньої торговлі; без такої монополізації ми не зможемо позбутися закордонного капиталу виплатою данини. А вся змога соціялістичного будівництва залежить від того, чи зуміємо ми протягом певного переходового часу виплатою якоїсь данини закордонному капиталу оборонити свою внутрішню господарчу самостійність.
Зі збіранням податків взагалі, а помаєткових і подоходних зокрема, ми також надто відстали. Накладання контрибуцій на буржуазію — захід безумовно припустний і заслуговуючий пролєтарського схвалення — показує, що в цім відношенні ми ще стоїмо близче до метод відвоювання (Росії) від багатих для бідних, ніж до метод управління. Але, щоби зміцніти і щоби стати на ноги, ми мусимо перейти до сих останніх метод, ми мусимо замінити контрибуцію з буржуазії постійним і правильним збором помаєткового й подоходного налогу, який дасть більше пролєтарській державі і який вимагає від нас саме більшої орґанізованности, більшого налагодження учоту й контролі.
Наше спізнення в заведенню трудової повинности показує ще раз, що на порядок дня висовується саме підготовчо-орґанізаційну працю, яка з одного боку мусить остаточно запевнити відвойоване, а з другого боку, необхідна для підготовки операції, яка „обляже“ капитал і примусить його здатися. Нам треба би почати введення трудової повинности негайно, але заводити її з великою поступовністю і спроквольністю, перевіряючи кожний крок практичним досвідом і, розуміється, заводячи передовсім трудову повинність для багатих. Заведення роботної й споживчо-бюджетової книжки для кожного буржуя, в тім числі і сільського, було би поважним кроком вперед до певного „окруження“ ворога і до утворення дійсно всенародного учоту й контролі за виробом і розділенням продуктів.
