утворенням таких відносин цілонародного підрахунку і контролі знизу, які неминуче й самі собою привабили б і притягли спеціялістів).
Нам довелося тепер ужити старого, буржуазного засобу і згодитися на дуже високу оплату „услуг“ визначнійших з буржуазних спеціялістів. Усі ознайомлені зі справою бачать се, але не всі вдумуються в значіння сих заходів з боку пролєтарської держави. Ясно, що такі заходи є компромісом, збоченням від засад Паризької Комуни і всякої пролєтарської власти, які вимагають зведення жалування до рівня пересічної платні робітникові, вимагають боротьби проти карєризму ділом, а не словами.
Мало того. Ясно, що такі заходи є не тільки припиненням — в якійсь сфері і в деякій мірі — наступу на капитал (бо капитал не сума грошей, а певне суспільне відношення), але й кроком назад нашої соціялістичної, совітської, державної власти, котра від самого початку проголосила й повела політику зменшення великих жалувань до заробітку пересічного робітника.
Розуміється, лакузи буржуазії особливо дрібного сорту, як от меньшевики, новожизненці, праві есери, хихикатимуть з приводу того, що ми робимо крок назад. Але нам нема чого звертати увагу на се. Нам треба досліджувати особливости надзвичайно тяжкого й нового шляху до соціялізму, не ховаючи своїх помилок і слабостей, а змагаючися доробляти недороблене. Ховати від мас, що приваблення буржуазних спеціялістів надзвичайно високими заробітками є відхиленням від засад комуни, означало б спуститися до рівня буржуазних політиків і обдурювати маси. Відкрито пояснити, як і чому ми зробили крок назад, потім обговорити прилюдно, якими засобами можна надолужити занедбане,— се значить виховувати маси і на досвіді, разом з ними вчитися будівництву соціялізма. Ледве чи був хоч один побідний воєнний похід в історії, коли б переможцеві не доводило ся робити поодинокі помилки, діставати частинні поражки, часово відступати девчім і денеде назад. А розпочатий нами „похід“ проти капиталізму в миліони разів тяжче найтяжчого воєнного походу, і падати духом з приводу окремого й частинного відступлення було б безглуздо й ганебно.
Приступимо тепер до питання з практичного боку. Припустім, що Російській совітській республиці потрібні
