Чи се значить, що завжде придатна, при всяких обставинах на місці „червоно-ґвардійська“ атака на капитал, що у нас нема жадних инших способів боротьби проти капиталу? Думати так було би дітвацтвом. Ми перемогли легкою кавалєрією, але у нас є й тяжка артилєрія. Ми перемогли методами подавління, ми зуміємо перемогти і методами управління. Методи боротьби проти ворога треба вміти міняти, коли міняються обставини. Ми ні на хвилину не зрічемося „червоно-ґвардійського“ подавління панів Савинкових і Ґегечкорі, як і всяких инших поміщицьких і буржуазних контр-революціонерів. Але ми не будемо такими дурними, щоби на перше місце ставити „червоно-ґвардійські“ заходи тоді, коли добі конечности червоно-ґвардійських атак в основнім закінчено (і закінчено переможно) та коли в двері стукає доба використання буржуазних спеціялістів пролєтарсько-державною властю для такого переорювання ріллі, щоби на ній зовсім не могла рости жадна буржуазія.
Се — своєрідна доба, чи правильнійше смуга розвою, — і щоби подоліти капитал до краю, треба вміти пристосувати форми нашої боротьби до своєрідних умов сеї смуги.
Без проводу спеціялістів ріжних галузей знання, техніки і досвіду перехід до соціялізму неможливий, бо соціялізм вимагає свідомого й масового посування наперед до вищої продуктивности праці в порівнанні з капиталізмом і на базі, осягненій капиталізмом. Соціялізм мусить посвому, своїми заходами, — скажім конкретнійше, совітськими способами, — здійснити сей поступ. А спеціялісти через усі обставини того суспільного життя, яке зробило їх спеціялістами, є тільки в масі буржуазії. Коли б наш пролєтаріят, заволодівши властю, швидко виконав завдання підрахунку, контролі орґанізації в цілонароднім розмірі (се було нездійснимим наслідком війни й відсталости Росії), тоді, зломивши саботаж, ми загальним підрахунком і контролею підпорядкували б собі зовсім і буржуазних спеціялістів. Через значне „спізнення“ з підрахунком і контролею взагалі, ми, хоча і встиглі подоліти саботаж, але відносин, які дали би нам до нашого розпорядження буржуазних спеціялістів, ще не створили; маса саботажників „іде на службу“, але ліпших орґанізаторів і визначніших спеціялістів держава може використати або по-старому, по-буржуазному, себто за високу платню, або по-новому, по-пролєтарськи (себто
