дійшли до сього рівня і в однім відношенню пішли, без сумніву, трохи далі, а саме декретували і встановили по всій Росії вищий тип держави, совітську власть. Одначе задовольнитися осягненим ми в ніякім разі не можемо, бо ми тільки розпочали перехід до соціялізму, але найголовнійшого в цім відношенні ще не виконали.
Найголовнійшою і рішаючою справою є орґанізації найточнійшого та всенародного підрахунку й контролі за виробом і розділенням продуктів. Тим часом в тих підприємствах, в тих галузях і областях господарства, котрі ми відібрали від буржуазії, підрахунку-учоту й контролі нами ще не осягнено, а без сього не може бути й мови про другу, таку ж важну, матеріяльну умову переведення соціялізму, а саме про піднесення в загально-народнім розмірі продуктивности праці.
Тому неможна висловити задачу теперішньої хвилі простою формулою: вести далі наступ на капитал. Не зважаючи на те, що капитала ми, без сумніву, не добили і що продовження наступу на сього ворога є безумовно конечним, така формула була би безперечно неточною, неконкретною; вона не числилася би з своєрідністю даної хвилі, коли в інтересах дальшого наступу треба припинити наступ тепер.
Пояснити се можна, порівнявши наше становище у війні проти капиталу з становищем того переможного війська, яке одібрало, скажім, половину чи дві третини території у ворога і мусіло припинити наступ, щоб зібратися з силами, збільшити запаси боєвих засобів, направити й зміцнити сполучення, збудувати нові склади, підвезти нові резерви і т. д. Припинення наступу переможного війська, при таких обставинах конче потрібне саме в інтересах нової перемоги. Хто не зрозумів, що саме обєктивний стан справ і примусив нас тепер припинити наступ на капитал, той не зрозумів нічого в теперішній політичній хвилі.
Розуміється, про „припинення“ наступу на капитал можна говорити тільки в „лапках“, себто метафорично. В звичайній війні можна дати загальний наказ про припинення наступу, можна дійсно спинити посування вперед. При війні проти капиталу посування вперед спинити годі, і про те, щоби ми відмовилися від дальшого вивласнення капиталу, не може бути й мови. Ми говоримо тільки про пересунення ваги нашої економічної й політичної праці. Досі на першім місці стояли заходи що до безпосереднього вивласнення визискувачів, експро-
