350
§189
обов'язковій частині, полегшує процес порозуміння людей (для чого й мова існує). Свідомі, напр., пунктуації і автор, і читач для себе, і декламатор вільш-менш однаково зрозуміють неповне речення в
- Перед ним вирівнялась висока, як тополя струнка, дівоча постать. (С. Васильч.)
Але інші будуть і завдання (від автора), і розуміння, і деклямація, коли б написати
- Перед ним вирівнялась висока, як тополя, струнка дівоча постать.
Тут неповне речення вже інше (як тополя), інше й керівне речення, взагалі інше групування слів, інша ритміка, кінець-кінцем інше значіння.
Та в тім то й річ, що певна система розділових знаків і правил їх уживання склалися не тільки з огляду на декляматора, а й на читача для себе, себто на читання очима. Ставлячи того чи іншого розділового знака, ми неодмінно маємо на увазі не тільки вимовний образ написаного, а й його значіння, себто, напр., зв'язок слова з іншим словом, стосунок певної групи слів до іншої тощо, словом логічний бік справи. Граматичний зв'язок слів, логічні стосунки тям і нанарешті ритмо-інтонаційне (вимовне) групування слів — ось те, на що спрямовані розділові знаки і ради чого існують. Якже́ ці мовні елементи не завсіди в гармонії поміж собою, ба навіть іноді і в конфлікті, то й неминуча де в чому пунктуаційні розбіжність і непослідовність, а вже й поготів невідповідність вимовним фігурам.
Отим то пунктуаційні норми не можуть ґрунтуватися тільки на ритмо-інтонації з одного боку, а з другого не можуть бути цілком сталі в усіх подробицях. Взагалі ж щодо пунктуації, то вона природно позпадається на три групи: група безумовно сталої пунктуації (загальнообов'язкова пунктуація), група можливої пунктуації (суб'єктивна пунктуація, в певних межах) і нарешті група неможливої пунктуації. Це значить, що є випадки, коли в писаній мові певний розділовий знак обов'язковий (напр., кома поміж керівним і підрядним реченням певної вимови), є випадки, коли він тільки можливий як до вподоби (напр., в комах чи без них прислівникові вставні слова, хоч би й оце саме наприклад) і нарешті є випадки, коли жадні розділові знаки виключені, напр., поміж членами речення типу Ударом зрушив комунар бетонно-світові підпори. (В. Блакит.)
Що справді в основі пунктуації лежать різні мовні елементи, видно вже з того, що в одних випадках без вимови
