Сторінка:Норми української літературної мови.djvu/16

Ця сторінка вичитана

§ 13

15

камінь — каменю
папір — паперу, паперовий
попіл — попільниця — попелу і багато інших, а також
паслін — пасльону
колір—кольору, кольоровий

лебідь — лебедя, лебединий
леміш — лемеші
постіль — постеля
лід — льоду, льодовий
сім — сьомий (але семи)

б) вільний (порівн. воля)
рідний (порівн. родина)
гіркий (порівн. горе)

божевільний (порівн. збожеволіти)
дрібний (порівн. дробити)
згідний (порівн. згода),

а так само обопільний, осібний, слобідський, свавільний, пізній, кінчати, гілчастий, робітник, керівник, будівник, робітниця, дійниця, гірчиця, харківський, робітництво, гірчак, рівчак, кінчик, стільчик і т. ін. (у цих і подібних інших словах і буде при всіх відмінах, бо склад завсіди закритий).

в) ніг (родов. множ.) — нога
гір — гора
кіс — коса
бджіл — бджола
піл — пола
ягід — ягода
підків — підкова
підвід — підвода
робіт — робота

панчіх — панчоха
осіб — особа
слів — слово
чобіт — чоботи
коліс — колесо
сіл — село
решіт — решето
пліч — плече і т. ін.

Від усіх цих і подібних інших слів є й здрібнілі слова, або які інші вивідні, де в закритих складах теж буде і, напр.: ніжка, гірка, кіска, бджілка, пілка, ягідка, робітний, осібний, слівце, підрешітка, плічко і т. ін. Але є слова, що в родовому відмінку множини в них о, е не переходять у і, а буває звичайно це тоді, коли й здрібнілих тощо слів від них нема, напр.: вода — вод, рожа — рож, проба — проб, перепон, установ, постанов, істот, печер, потреб тощо.

г) зілля, весілля, обіддя, кілля, гілля, підніжжя, перенісся, подвір'я, межигір'я, пір'я тощо, але в іменниках на -ння від дієслів і буває звичайно тільки під наголосом: ході´ння, носі´ння, плеті´ння, вражі´ння і т. ін., а без наголосу -ення: відро´дження, збі´льшення, збага´чення і т. ін.

Так само і в таких, як сіллю, ніччю, розкішшю, матір'ю, злістю, радістю, щирістю і т. ін. (від усіх подібних іменників з і в назовному відмінку однини).

ґ) овець — вівця, овес — вівса, орел — вірлячий (також і орлячий), око — вічко, вікно, отець — вітчим, вітця (також