слів на великоруську мову спеціяльно… задля йіх, бо я добре постерегаю, що деякі украінські народні слова будуть йім… здаваться чужоземськими, чужомовними, або вигаданими…
Врешті додаю оцей невеличкий уривок поезій, написаний талановитим украінським поетом саме в той час, як в Галичині заводили оффиціяльно Кулішів фонетичній правопис і викинули с старого Максимовичового стимологічнього правопису букви: ы, ѣ, ъ і о̂ з дашком (ко̂нь — кінь). Ці вірші не були надруковані, але подавались через руки. Тодішня стара, чи москвофільська партія в Галичині підняла гвалт. Посипались протести й навить москвофільські вірші; намовляли й намото́рювали навить сільські громади подавати завідомління в львівську школьну раду. Тоді наш відомий поет написав оце „Криве дзеркальце“ на москвофільську мову староі партіі, схоже на стародавні „Плачі“ й „Жалі“, хоч у ціх віршах чується ще бадьористий тон старих москвофілів. Цей утвір був багато білший, ніж я подаю, але початок його я забув. Заголовок його був такий: „Оно звучить так“!
За єри, за ять, за єр!
Гей не лячно нам тепер
Всіх росправ фільольогічних,
Студіумів всіх крітічних.
Ми від них затчем наш слух,
Ба втримаєм руський дух!
Об наш лоб міцний, нерушний
Кажна довбня розібьєсь,
Й вірний русин й прямодушний
Ріднов справов піднесесь.
Щоб старі русини не тужили й не побивались за сподобною для йіх буквою — ѣ, Желихівський позначкував його двома точками зверху над ї, котре виникло з букви ѣ, та й обси́пав цілими хмарами маку книжню галицьку мову, проти котроі врешті небіжчик Грінченко запротестував в своі брошурі „Три питання“.
При цьому я подаю вже новіші „Поезіі в прозі“, перелицьовані таксамо невідомим міні автором з давніх, відомих
