Сторінка:Нечуй-Левіцький І. Криве дзеркало украінськоі мови (Київ, 1912).pdf/82

жечку треба вилучить (исключить) з числа книжечок для дітей, як непридатну для йіх. Загалом сказавши, галичанам неможна писати книжечок ні для украінського народа, ні для дітей. Недавнечко проф. Грушевський оповістив премію за загальну географію для народа с картами усіх царств і… с поясніннями. Знов мушу сказзать: Timeo danaos et dona ferentes. Може д. Руссова, або хтось инчий напише текст, а проф. Грушевський понаставляє в йому галицьких слів — від, сей, сі, житє (життя) для пропаганди ціх форм мови, або таких слів, як: козачина, замісць — козаччина, (козачи́на або казачка — це жупан або жупанок). Я радив би, щоб на цей раз були видані географичні карти тільки с підписами без текста, „Пісні без слів“, як часом надписують музичні нотні пьеси. Бо ми вже добре пересвідчились, і напевно гадаємо, який-то буде „текст“, перейшовши через руки д. С. Руссовоі та проф. Грушевського. Шановний добродій колись давно написав чудовою чистою украінською мовою кільки невеличких оповіданнів, але теперички він вже не розбере гаразд, чи придатне було „Село“ для нашого народа, чи ні… бо в 9-і книжці Літ. Наук. В. пише такий докір украінські інтеллігенціі, що, мовляв, „Село“ загинуло, бо наші інтеллігенти не поклювались за росповсюження й „поширення“ його в народі, буцім-то не спріяли тому, щоб поширити його в массах. І це міні чудно. „Село“ впало через свою мову ультрагалицьку, і не тільки народ, але й самі інтеллігенти не охотились і не схотіли його купувати. А проф. Грушевському не так здається, бо він мабуть просто таки вже не розбере гаразд, що приступне для народа і по змісту, і по мові, а що неприступне. Як чоловікові вищоі науки, йому й справді це навить трудно зрозуміти. Декотрі галичани вже добренько виправили свою чудернацьку мову. Але ж коли-то вони виправлять йіі так, щоб йіх журнали, видавані в Киіві, змогла читати украінська широка публіка? А тимчасом „Доки сонце зійде, — роса очі виість“, як кажуть у приказці.