тільки з однією точкою над і, або з двома точками для назначування ї йотированого. „Рілля“, „Світова Зірниця“ й украінський одділ в „Почаєвськихъ Извѣстіяхъ“ видаються дуже гарною народньою мовою і дуже добре й педагогічно примитиковані до невеликого розвитку селян. „Дніпрові Хвилі“, „Світло“, „Рада“ таксамо, загалом сказавши, видаються доброю украінською мовою, але не скрізь в статтях однаковою: де трапляються статтї або дописи з Галичини, там буває неначе накладяна латка: зараз око натикається на якусь инчу, не народню, якусь робляну синтактику; слова поскладяні по латинських зразцях, неначе перетасовані, а далі підуть — від, майже, сей, рестораціі й инча нісенітниця. Галицькі кореспонденціі треба доконешно виправляти, або й перекладать на украінську мову, щоб не нашкодить нам, не сьмішити публіки й не одхилять йіі од украінських виданнів. І галичанам нема чого зобіжатись за це, бо в нас публіка завсім инча, і вона знає тільки мову свого народа та мову украінських классичніх пісьмеників. Само по собі в ціх органах зразцевою украінською мовою з йіі усіма формами пишуть тільки талановитіші літератори, котрі ніколи не приймали галицькоі сістеми змішування двох мов в одну загальну книжню мову, як от д. Л. Пахаревський, Т. Осадчий, д. Єфремов, д. Комаров, д. Жебуньов, проф. Кримський. В инчих сутрудовників, котру статтю ни розгорни, передніше од усього стикаєсся з модніми польскими слівцями або й галицькими, а не з одповідніми йім украінськими.
От приміром вже в 1-му номері „Світла“ за 1910 рік в передні статті „Наші завдання“ стоять слова: неграмотний — непісьменний; единий вихід ми бачимо „в змаганнях“ до освіти; тут замісць — в потягах, в силкуваннях стоіть слово змаганнях, це б то — в „спорахъ“, в сперечаннях, або й лайці: це совсім так, як в Історіі Украіни проф. Грушевського.
Розгортаємо й читаємо статтю д. Гр. Шерстюка, написану гарним жвавим стилем, і тут намощено от такихъ спотикачів: „одстоювали“ широкі „кола“ людности (встоювали за широкі масси, гурти,.., національне „чуття“ — (національ-