на Украіні, або читати народні пісні та вчить напамять прозу Куліша або Панаса Мирного.
Ні „Село“, ні „Засів“ по мові не придатні ні для селян, ні для публіки на Украіні. Виходе, що такі газетки на Украіні „ні до Бога, ні до людей“, ні „Богові свічка, ні чортові кочерга“, як кажуть на селі. І ці наівні видавці тільки дурно гаять час і марно тратять не мало грошей.
Довелося міні таксамо кликать до помочі побічніх добродіів та знайомих, щоб дізнатись, що воно таке за заголовок статті „Збірника медичноі секціі“, виданого „Киівським науковим товариством“ в книжці I „Записок“ за 1911 рік: „Походженє кил, відсоткові взаємини та осібности йіх“. Цей заголовок і справді щось „карколомне“. В наш час соткою зветься та міра горілки, що колись передніше звалася крючком, або шкаликом, це б то найменча міра, найменча пляшечка горілки. Колись давно на селі та і в містах було кажуть: оце піду та випью крючок, шкалик, а тепер кажуть: піду та випью одну сотку горілки. Слово похо́дження нагадало міні слово похо́дить, або пішло, це б то — происходитъ, произошло; але ймення предметне (им существительное), виведяне од слова походить, по-украинський було б — походіння, бо кажуть селяни: міні осточортіло оте ходіння та бігання. В Галичині сотка крон все одно, що сто крон, це б то сотня крон, а відсотками звуть проценти. Як я довідався, це польське слово — „одсетка“, перевернуте на галицьку мову, і вийшло слово відсотка, це б то проценти. Тоді моі знайомі навели мене на думку, що то таке той мудрий заголовок, і що тут певно мовиться не за сотку горілки, а за проценти. І аж тоді ми, гуртом поміркувавши, переложили його по-руському так: „Происхожденіе гриж і ихъ процентныя взаимности (?) и особенности“. Але воно все таки зосталось для нас замашкарованою тайною. Автор само по собі силкувався переложить якийсь заголовок великоруськоі або инчоі статті, і не спромігся цього зробить, та переложив його по-галицький. Так ми й не дізнались, яка мисль замикаеться в тому премудрому заголовку. Якби ав-
