Ми зумисне випишемо хиби в одні публіцистичні статті, проф. Грушевського „На Украіні“ (за 1910 рік): „з сочистістю — с соковитістю (соковитий — сочний), ріжні —(різніце волин. слово, — усякові); явища — зьявища (на Украіні кажуть зьявляться, а не являться), на поли — на полі, крови — крові, по ріжним статтям — по різних статтях (великоруссизм), при рівнодушности — при байдужністі (предл. пад., а в род. буде — до байдужністи), сумнівати ся, сумнивалися — вагаться; короткозорому — низькоокому; оцінити — оцінувати, відносини — стосунки; на проявах — на про́явках, на ви́явках; суспільности — суспільства; не враховуючи ся — не прилічуючи, не залічуючи, з окрема (і не знаю, що воно таке), попит — запит (спрос), кінець кінцем (великор. — врешті) підпріємство — запопа̀дність; скорше (?) — швидче, рахувати — лічить; під тягарем — під вагою, вагото́ю; штучною заохотою до книжок — (нічого не розберу! по-украінськи виходе таке зничіння: с искусною, прекрасною, але нічого не виходе); внімком — вийнятком, ви́лучкою; модним кличем (?) підраховуються нові товариства (не втямлю нічого), затаскані фрази (?); двигачом — ворушилом, ворушильником, (в украінські мові нема великор. слова — двигать, а є тільки слова — здвигнув плечима; земля двигтить); відчуваєть ся — почувається (народнє слово, приставка від — од, показує, що людина не почуває щось, а одганяє од себе почування); зязує[1] новим зязком — (звязує новим звязком), цінитель, — цінувальник (цѣнить — цінувать).
От така достоту мова проф. Грушевського і в його Історіі Украіни, і в його статтях в Літ. Наук. Вістникові. От ще зразець його мови в статті „Два ювілеі“ в Літер. Науков.
- ↑ Це зязав, сятий, кісто вымовляють так ті селяни, в котрих верхня губа дуже коротка й тонка, а зуби чималі, і верхня губа не стуляється с спідньою, щоб вимовить букву в. Таких субьєктів міні трапилось чуть на віку тільки двох. Тикон Карук (літинск. пов), отак говорив, і ще й до того каже він: гива, (ива), гиндик. Це якась ганжа в органах мови, од чого залежиться й чудна вымова деяких слів.
