раз пропав шматок полотна, що білився на леваді. Вона впізнала своє полотно на сорочці в осавулинового хлопця, та тільки поклала честь на собі, — не хотіла чіплятись. Саме тоді Кавун заколов кабана. Осавулиха навідалась до Кавуна в хату і вхопила під полу два шматки сала. Проворна Кавуниха зараз постерегла, глянувши на купу сала на столі, прожогом побігла слідком за осавулихою, витрусила своє сало й наробила галасу на ввесь куток. Збіглися люди. Прибіг і Микола, і почав кричать, що злодійку треба повести по селі з музиками. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Баби вхопили осавулиху по-під руки та й повели по селі. Микола йшов попереду й грав на скрипці; Кавуниха грала рублем на качалці. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому. Діти юрбою бігли слідком; люди вибігали з дворів дивиться на ту комедію.
Осавула, довідавшись про цей Миколин та Кавунів учинок, спересердя пішов до пана й розказав, що молотники крадуть з панського току жито; поробили собі здорові кешені, і що-вечора насипають повні кешені пашні, вертаючись додому. Він понабріхував на всіх тих, що водили по селі його жінку, а найбільше на Джерю та на Кавуна.
По селі пішла про це чутка. Всі люди загомоніли, що осавула гріха не боїться: сам бреше, ще й виказує панові, як люди крадуть панську пашню. Микола з товаришами засів на засідки на леваді між вербами; і са-