Коли письменні діти свого народу розмовляють про літературу, вони мало говорять про сюжети, теми й основні проблеми літературних творів тому, мабуть, що живими й яскравими їм в уяві стоять живі постаті людські з літературних творів, а не конструкція тих творів, драматизм позицій, розвиток фабули чи зовнішній рух подій. Так буває найбільше з творами національних літератур, де живуть справжнім життям, мало не в реальному живому тілі, літературні типи, і ми про їх говоримо, упевнено й з інтересом, з симпатією чи злобою, з ненавистю чи любов'ю, як-би про своїх близьких знакомців, що допомагають нам жити й розуміти людей, або-ж застують нам світло світу цього марного і перебивають нам життьову кар'єру.
Часто-густо виплодок найчистішої фантазії, але фантазії людської, літературний тип посідає уяву багатьох поколінь, міцно, широко й навіть вигідно розгощується в нашому побуті й кладе в нашій психіці глибокі живущі сліди, що мають сміливий нахил висадити наверстування від околишніх обставин, дбайливого виховання та того фактора, що непереможною силою вдирається на своє необмежне царство й панство в нашій душі і зветься духом часу.
