„А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину?“ крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині.
Нимидора крикнула й залилась слізьми.
„В мене родилось дитинча; ще-ж сьогодні тільки третій день!“ ледве промовила вона крізь сльози.
Осавула схаменувсь і крикнув: „гляди-ж мені, щоб завтра вийшла на леваду обшморгувать буряки висадки!“
Породілям пани давали тільки три дні вільного часу на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на панщину до легшої роботи.
Ввечері прийшов Микола. Нимидора показала йому синяк на спині. В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помститься за себе, за батька, за Нимидору.
А тут саме настав час платить подушне. Батько з сином думав-думав, де-б то взяти грошей, і надумав продать кабана, що годували к різдву. Продали кабана, а самі зостались без сала, й цілі м'ясниці їли пісний борщ та пісну кашу, неначе в піст.
Настав великий піст. Одного вечора старий Джеря прийшов з панського току та й зваливсь: в нього нічого не боліло, але вся його сила, хто його зна, де й ділась! Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше; очі позападали дуже глибоко, а обидві руки по самі кісточки так трусились, що він не міг нічого держать в руках. Важка робота виссала в нього сливе всю кров. Він лежав на печі та все дививсь на стелю, широко розплющивши очі. Пролежав він тиждень, на-
