тати самому всю повість та познайомитися ширше з українською літературою, погодімось на тому, що якийсь сюжет у повісті Нечуя-Левицького єсть, що він мало розроблений, але все-ж цікавий, що внутрішня діялектика повісти й зовсім слаба, бо не розроблені всі логічні можливості з даної комбінації відносин та психологія втягнутих у сюжет дієвих осіб трактована досить одноманітно, але зате чимало конструктивних дефектів, вад (а не помилок!) можна пояснити самою темою цього твору та свідомою громадською тенденцією цього автора.
Тема ця — кріпацтво. Вона подіяла на сюжетні дефекти в повісті, але її розробив автор з найбільшою увагою та розумом. Більше того — можна сказати, що тему свою обробив Нечуй-Левицький коштом мало не всіх художніх прикмет своєї повісти, бо малий драматизм індивідуальних позицій, м'ягке нерізке обкреслювання психології героїв цілком можна пояснити всею відданою увагою на тему повісти, на кріпацтво. І тут Левицький появив велику майстерність, а на літературний суд і осуд за всі дефекти повісти міг-би виправдуватися лиш одною відповіддю-запитанням: — А кріпацтво? Справді, воно дало основний тон повісти, воно-ж таки складає настрій її, тло і разом тяжку покрівлю, що вивершує недоладні подекуди частини всеї будови „Миколи Джері“.
Дуже цікаво, на користь Нечуєві-Левицькому, відзначити, що тенденцію його повісти тема не покриває. І справді: невже автор хотів довести тільки те, що кріпацтво — це лихо, огидна душі людській система та що його треба скасувати, скинути? Це був-би також непоганий висновок для нашого автора, але дрібний та й просто таки непотрібний. Адже повість, з'явилася вперше року 1878-го, коли авторові було 40 ро-
