другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому.
Надворі смеркало й сутиніло. Микола з товаришами спав у лозах, готуючись в далеку дорогу. В пізню добу він побудив товаришів; всі вони рушили з ліз і потяглися на місто до корчми. Ніч була темна, тільки на небі ясно блищали зорі. Надворі було холодненько, як буває весною. Бурлаки прийшли на місто. В одній жидівській хаті ще блищало світло. Бурлаки посиділи на призьбі коло однієї жидівської хати, поки не погасло світло, і крадькома через тини та городи прийшли до заїзда. В заїзді все спало. Скрізь було тихо й мертво. Кавун показав бурлакам те вікно, де Бжозовський сидів удень з люлькою в зубах. Вікно виходило не на вулицю, а на подвір'я. Бурлаки обійшли кругом заїзда, підійшли під вікно й почали прислухуватись. Крізь вікно було чуть, як Бжозовський сопів та хріп на всю кімнату.
„Починаймо!“ зашепотів Микола й почав одколупувать ножем вікно. Другі бурлаки помагали йому. Поганенькі рями й завіски швидко подалися під дужими руками, мов тонке павутиння. Микола вийняв і виставив вікно, поставив його коло стіни й поліз у кімнату. За ним слідком полізли другі бурлаки.
Як той звір кидається на товаряку, так кинувся Микола на Бжозовського ліжко й налапав панові ноги. Пан схопивсь, з переляку втратив голос і не міг навіть крикнуть: як блискавка, мигнула в його голові думка про Миколу й вербівських бурлак. Микола однією
