й уклонилась. — Спасибі будьте й ви здорові, Палазю! — промовила я та й собі підсолодила голос, не знаючи, до чого воно йдеться. — Чи з церкви йдете, Парасю? — спитала вона наче на сміх, бо я йшла проти неї. — Ні, серце, Палазю! Нехай уже ходить до церкви, хто присвятиться, а ми люди грішні. — І чого б нам пак гніватись? Я отсе стояла в церкві та все об тім думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та з маком. — А вже ж, Палазю, ваша правда, бо в вас неправди й заводу нема! кажу я. — Простіть мені; чого нам сваритись? — каже вона, аж плаче. — Про мене, кажу: як би мене ніхто не зачіпав, я до віку нікого й пальцем не зачепила б. — Прощайте, Парасю, — нявкнула вона. — Прощайте, Палазю! — промовила й я тоненько та любенько. Понявчали — понявчали солодким гоосочком, та й розійшлись. Того ж таки дня, ввечері йду я до куми городами та бурянами, йду та думаю то це, то те. Виходжу стежкою на крутий горбик — зирк! Назустріч мені зза горбка Палажка — так і висунулась, неначе козак з маку. Стала, як стовп, чорного рота роззявила, неначе її хто віжками спинив. Бий тебе, сила Божа! Я злякалась, аж назад одхилилась. Стали ми обидві, як укопані, та й стоїмо, дивимось одна на другу, неначе зроду не бачились. Вона мені не каже — добривечір, і я їй не кажу: нехай таки вона буде менша, нехай таки моє буде зверху! Жду я, що вона от-от промовить до мене: не дурно ж нявчила так любенько уранці. А вона мовчить та витріщає на мене баньки. Дивлюсь я — вона їсть очима; чую я — вже й мене бере злість. Стояли ми, стояли, дивилися одна на другу, надивились, кивнули головами, я плюнула на один бік, а вона на другий — та й розійшлись з того горбика. — От тобі — Палазя й Парася! — думаю я. Помирились так, що миру не стало й до вечора. Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились!
Сторінка:Нечуй-Левицький І. Баба Параска та баба Палажка.djvu/13
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/42/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86._%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B0.djvu/page13-1024px-%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86._%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B0.djvu.jpg)