ли йому на зустріч з хлїбом, сіллю та образами. Незабаром потім Хмельницький вїхав пишно в Київ. Лежачи ниць перед образом в Київі, Хмельницький заливав ся сльозами:
»Радїйте, брати!« — промовляв Хмельницький, — »українська сила переважила й перемогла польську. Тепер цїлий світ знати ме, що то козаки!«
»Та не буде краще, та не буде лучче, як у нас на Вкраїнї; бо не має жида, бо не має ляха, не буде ізміни«, — виспівував тодї нарід думи про Богдана по всїх усюдах. І то був справдї лїпший рік для України, рік визволїння народа від панщини, від ляхів, від жидів.
З Київа Богдан поїхав до дому, до Чигирина і почав жити дуже пишно. Він тодї мав стілько добра і гроший, скілько буває в царів та королів. Чигиринський полк і три тисячі нанятих татар завжди стояли сторожею на варті коло його двору…
