19
дають вниз нїжні скапани а по серединї находить ся одно або більше озер з прекрасною голубою водою. Оті звичайні природні водозбірники як не мож лїпше до купаня; найвибагливійший смак, злелїяних в найтоншій роскоші, не з;уміє придумати нїчого більше величавійшого і вигіднїйшого. Тут можна знайти глубокі і мілкі водозбірники і після бажаня купати ся в більше холодній і в більше теплій водї. Деякі із озер так глубокі і обширні, що можна в них свобідно плавати. Підносячи ся в гору, приходить ся іти горячою водою, яка стїкає зі ступенїв. Та справдїшних водоспадів тут нема; вони лучають ся тут виїмками і то підчас надзвичайно сильних вибухів; звичайно злишна скількість води переливає ся через краї терас а головна маса стїкає в низу і творить тут горячий потік, окутаний хмарами пари. На самій горі розкинула ся обширна площа, покрита множеством більших і менших водозборів. По серединї її взносить ся скалистий остров. Він цїлий поріс мізерними кущами. Не підлягаючи небезпецї, можна вийти на него і звідтам глядїти на розпростерте в низу голубе озеро. Білість кремінистих потоків, різко виступаюча на тлї зеленої ростинности і синїх вод, ярко-червоні стїни жерела, викидаючого воду — все те разом представляє картину, якій подібну не найти в цїлім світї.
І тої дивної будови природи, так ярко описаної ученим мандрівником, уже не має. І саме озера Ротомахана, і білоснїжні кремінні тераси з їх сталяктитовими мережками і безчисленні водозбірники з голубою водою,
