18
і прозорою водою, окрашений в фіолетову барву лучами, які відбивають ся від білоснїжних сталактитових скал При березї вода мала підчас моєї присутности около 80 степенїв Цельзія; на серединї водозбірника вона кипіла. Громади хмар пари, відбиваючі синяву вод, клублять ся в гору, приковуючи до себе зір глядача, а єго вухо чує безпереривний шум кипячої води. Один з тамошнїх мешканцїв, що був моїм провідником, оповідав менї, що деколи вся маса води, яка находить ся в водозборі, зі страшною силою вилїтає і водозбір остає ся цїлковито пустим. Та зараз по тім він знов бистро наповняє ся водою. Коли то запевненє правдиве, то Тетарата — не що иншого, як ґайзер, дїлаючий з довшими перервами.
”Вода того жерела має також ту прикмету, все, що в ню попаде покривати осадом. Подібно, як ісляндські ґайзери, містить вона кремнекислоту. Спадаючи по склонах гір, жерело творило систему терас, яка здаєть ся нїби виточена з мармору. Картина так велична, що вражінє, яке відносить глядач, годї описати словами. Здаєть ся, що стоїш перед водопадом, який митю скаменїв в своїм летї. Треба вийти на ті великанські ступенї і розглянути всї їх подрібности, щоби в повнї представити чудну будову природи. Обширні, підніжя горбка скривають ся у водах озера Ротомахани; тераси починають ся низькими півокруглими прискалками, а на їх верхах розложують ся малі водозбори, та чим висше, тим ті тераси величавійші а в кінцї висота їх сягає на 4—6 метрів. З країв тих ступнїв спа-
