16
ють ожидати чогось надзвичайного.
”Ми вилїзли на крутий остров Пуан, що одинокий висунув ся серед озера. Кілька хатин, збудованих на тій скалї, служать як приют тим, що відвідують її. Кому не звісно, що тут жили люди цїлими тижнями, той на вряд чи згодить ся провести одну ніч на тім місцї. Уже перший огляд острова не обіцяє нїчого потїшного. Мандрівникови здаєть ся, наче він находить ся в серединї чинного кратера; кругом чути непереривне шипінє і свист: вода клекоче і кипить; земля горяча. Першої ночі я, страшенно переляканий, зірвав ся з постелї: помимо грубої верстви постеленої папороти і шерстяного ліжника, який служив менї замість матераца, я спостеріг, що земля огріває ся до неможливости… Вибираю термометер, роблю палицею заглубленя в мягкій глинястій землї і вложую єго туда: живе срібло митю підносить ся до точки кипіня. І як тілько я виймив термометер, із отвору, де він був вложений, з шипінєм вирвала ся пара. Я поспішив ся закрити ту зловіщу дїру....
”Цїлий остров скала, розрушена ґазами і парою. Вона покрита множеством щілин і кождої хвилї грозить вибухом. Кругом пінить ся горяча вода, і зі всюди вириває ся пара. Після ради місцевих мешканцїв, ми послугували ся природним жаром, щоби загріти страву. Треба викопати тілько в землї невелику ямку, і піч готова: в парі, що видобувала ся із землї, можна зварити бараболї і мясо.
”На північний схід звідси находить ся замітне кипяче жерело Тетарата (що значить ”татуований“). Спадаючи з тераси на терасу,
