12
зер не був небезпечний; ми приблизили ся до него і з цїкавостию розглядали кратер, якого дно було цїлком залите горячою червоною водою. Хто терпить на заворот голови, той не повинен близько підходити до краю; місцеві жителї розказували, що деколи падають корови, конї і вівцї в гирло ґайзера, і з відтам їх викидало цїлком зварених“.
Води кипячих жерел містять в собі подостатком кремнекислоти, т. є. тої матерії, з якої складаєть ся прозорий, як скло, кварц, який входить між иншим і в склад нашого звичайного каміня. Кипяча вода розтоплює кварц в своїм витриску. Коли дійде до поверхнї і тут охолодить ся, видїляє вона тодї кремнекислоту, яка і творить чудові, неначе марморні поклади і стеляктити, деколи такі тонкі, як папір або серпанок. На далеку віддаль від кипячих жерел цїла поверхня покрита такими кременистими скапинами, та і сам стіжок даного ґайзера складаєть ся також з них. Ручаї, що витїкають із жерел, зіставляють також на своїм днї і по берегах кремяні поклади. Всї предмети, що попадають у воду ґайзерів, зараз покривають ся кременистою корою; — тому то тут в більшій стількости находять ся скаменїлі останки ростин. Найнїжнїйші нерви березового й ивового листя, найтонші бороздини на стеблах пестишу, — все дає найточнїйші відбитки. Многочисленні останки трави і вітя низьких кущів та цьвітів, прегарно зберігають ся у нутрі покладів.
Занявшись збиранєм тих нїжних витворів — оповідає дальше мандрівник, — ми знов були поражені новим сильним вибухом Стро-
