Сторінка:Нечаєв А. П. Незвичайні дива природи. Торонто, 1919.djvu/10

Цю сторінку схвалено

4

поселити ся в бідній країнї, киненій серед полярних ледів і підземної ляви? Зима тут сумна і понура: сонце світить лиш по кілька годин в день. Весна приносить з собою мало потїхи. Не почуєте витут веселої піснї жайворонка анї щебетаня ластівочок, що повернули з теплих країв; анї не побачите ви тут розцвитаючої зелени дерев; їх тут в Ісляндії цїлком нема. Де-не-де стрінете хиба бідолашну миршаву березу: та і вона не виглядає на дерево; се якийсь мізерний і дрібний кущ. І тілько зелені луки, що розкинули ся по долинах, оживляють мертву картину. Не богато в Ісляндії й животин: наш вуж або ящірка, для тамошнїх жителїв така рідкість, як для нас американський боа-дуситель, або крокодиль. Тілько птицї водять ся тут в безчисленнім множестві.

Як говорить переказ, в глубоку давнину Ісляндія була більше населена і більше цвитуча. Причина її смутного і нужденного вигляду лежить, цїлком можливо, не тілько в суворім і холоднім клїматї, скілько в безпереривних вибухах її вульканів; в протягу 1.000 лїт там було більше 50-ти таких страшних вибухів, що цїлковито спустошили остров.

Своїми частими вибухами відзначає ся гора Гекля, розположена в полудневій части Ісляндії, недалеко від морського берега. Страшний вульканїчний вибух 1766 року покрив цїлу околицю грубим покладом попелу, румовиска і ляви. Попільний дощ розсипав ся на 240 кільометрів в околици  а воздух був так затемнений, що в більшій части острова