Сторінка:Непохитному. Пам'яти Василя Чумака (1920).djvu/5

Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
Самі запалимо вогні —
І в стумі витворимо дні!

На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
І творим блиск, і творим дні.