Ми непохитні, мов граніт...
На шляху визвольної боротьби за діктатуру пролетаріяту загинув молодий поет Василь Чумак. 8 грудня був він заарештований деникинськими катами і тієї ж ночі замордований разом з иншими членами У. К. П. (б).
Революція — то завжди поезія, і справжня поезія — завжди революція. І зараз, у коротких рядках, не можна сказати, де в житті-горінні молодого співця відокремлений революціонер від поета.
Народившись 1900 року в родині бідних селян на Чернигівщині, Василь Чумак дуже рано вступив на шлях поетичної творчости. Один із перших його віршів датований 1913 р. І не про природу або кохання, як усі поеті-юнаки, співав він: першими ж рядками своїми Чумак стає в лави поетів-революціонерів; ще незграбні ці його рядки, без блискучих образів, але натхнені революцією:
Роки минають, за ними другі,
Правда за гратами спить,
Люд в темноті мовчить,
Як же навколо свистять батоги…
Зараз не маємо змоги вияснити характеру поетичної продукції В. Чумака до революції 17 р., бо більшість його творів загинула в деникинській контр-розвідці під час трусу, але знаємо, що і на гімназіяльних лавах і дома Василь у
