„Наказ виконано“ — сказав боєць, сяючи на весь рот. „Вісім і десять!“
Хто хоч якнебудь стріляв з ґвинтівки, той зрозуміє, скільки вольової сили, скільки свіжої енерґії, скільки молодого ентузіязму треба, щоб дати з наказу зараньше загаданий результат. Само собою ясно, що веселому перемінникові ні на мить не спало на думку, що він — герой. Сказати йому так — він би сприйняв це за дуже веселий і дотепний жарт. Він виконав наказа — що ж тут такого.
Якість бойової роботи в цій територіяльній частині росте щодня. Новий комдив (про якого мова у вірші) уславився тим, що коли він командував полком, то полк його взяв першість округи в стрілецьких змаганнях. Нема сумніву, що з ним дивізія Донбасу стрілятиме, як ударна дивізія.
„Найкраща моя частина — це кавескадрон“, сказав комдив. „Це такі хлопці…“ і не знайшовши еквівалентного терміну він замовк.
Редактор же розповів таке: кавалеристи мусили перейти річку коло Б. села. В останній момент їм дано ввідну умову, що міст підірвано. „Вперед, за мною“ негайно гукнув командир, але кінь його, змірявши оком сто двадцять метрів Дінця, не схотів іти в воду. Отже, й інші коні стали, бо солідарність — основне почуття кавалерійського коня. Минав час, загрожуючи перехилити через десять секунд. Тоді з позаду вибіг на коні старшина й з розгону влетів у воду, за ним пострибали інші й відділ переплив річку. Така частина, яка отак іде в воду на навчанні, під час бою піде в вогонь, не зморгнувши оком.
Але буває, що й на навчанні доводиться іти в справжній вогонь. Про це ми розповімо незабаром. Попереду процитуємо уривок з ще одного художнього твору.
„… Коли наступ сотні мав успіх і пощастилося наблизитися до ворога на відстань короткого стрибка в атаку, щось із 100—150 метрів, артилерія з сиґналу командира сотні перенесла вогонь углиб ворожого розташування, а чоти самостійно, не чекаючи наказу, атакували призначені їм пункти, використовуючи замішання в ворожих лавах.
„Як тільки одна чота пробилася в вороже розташування, командир сотні вкинув у пролам чоту другого ешельону, до якого приєдналася й чота важких кулеметів…
|
|
|
|
„… прорвавши глибину ворожого розташування до загаданого рубежу, командир сотні організував переслідування бистрим рухом уперед стрілецьких чіт і вогнем своїх кулеметів, на ходу упорядковував чоти, закріпив зайнятий рубіж і достачив бойові запаси“…
Я цитую ці рядки, як узірець могутнього динамічного стилю, яким повинні писати найкращі червоноармійські письменники. Ритм, економія слів, енерґія цих рухів про мене незрівняні. Автор невідомий — їх узято з „Бойового Статуту РСЧА“. Я тільки позамінював скрізь теперішній час на минулий.
Отже, коли наступ пішої сотні має успіх і щастить наблизитися до ворога на відстань у пару сот метрів, — артилерія на сиґнал коман-
