„Не можу салютувати:
— „Перебив руку барок —
„За відсутністю комбатра
„Комчоти за комбатра Макаров
„Щоб повести людей на поле
Зі шпиталю…“ Непевний крок,
Поточився стиглий, як колос
І впав на палючий пісок.
Війни громадянської бубон
Що гуде й лунає в Донбасі
Та нових по цехах нарубано
героїв робочої кляси.
Над світом старим, мов стихія
Ми нависли, мов мідна хмара,
Бо родяться в нас такі, як
Партбюра секретар Макаров.
Як бачите, епізод цей має в собі стільки динамічної екзальтації що не міг не народити баляду. Більше від того, довелося його для віршу трохи послабити. Насправді комчоти з поламаною рукою не зомлів на палючому піску, а таки повів собі батерію на тактичне навчання, зовсім несвідомий того, що він герой. Довелося в поезії примусити його зомліти, бо в мистецтві героїзм має свої межі (в часі й у числі строф).
Молодий пролетар-перемінник навдивовижу навчається стріляти з „ґвинтівки зразка 1891 року“. Завдання такого видатного стрільця „снайпера“ під час бою виуджувати ворожий комсклад, спеціяльно, беручи його на мушку. Таким способом вбивається двох зайців: підкошується керування з боку ворога й вибивається клясово-вороже нам офіцерство. Добрих снайперів у кадрових частинах спеціяльно тренують, так само тренують їх і в полкових школах, що є по територіальних частинах. Але те, що я хочу розповісти, буде про простого собі перемінника, що був якийсь місяць у частині.
Коли цей перемінник вертався від цілі, де вияснилося, як він улучив, повз лінію пройшов його друг і партійний навчитель, секретар партбюра полку. На вправу цю давалося кожному по три набої, а ціль у центрі мала цифру 10 — найкращий результат. Навколо цього малесенького яблука з цифрою 10 були трохи більші кружала з цифрами 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 і просто була решта ціленого щита.
Якщо ви сторонній глядач і людина не військова, то для вас багато, якщо ви влучите хоча б десь з краю у той самий щит, а не те, що в яблуко. Не забудьте це, на вправу давалося тільки три набої.
Як сказано, цей перемінник вертався від щитів, коли стрів секретаря партбюра.
„Як?“ — коротко й дружньо запитав секретар партбюра.
„Вісім!“ — дружньо й коротко відповів перемінник.
„Молодець“ — коротко й дружньо похвалив секретар. „Коли вертатиму назад, щоб другим патроном знову зняв вісім, а третім щоб десять. На менше я не даю згоди“.
„Єсть!“ — зовсім дружньо й зовсім коротко гукнув перемінник і пішов шикуватися у вихідне становище.
Але трапилося так, що секретар партбюра затримався надовго й зовсім забув про свого друга перемінника. Щось ляснуло його ззаду по плечі — перед ним стояв боєць.
