Йому є що робити і зараз. Я більше розповідаю показову сторону роботи в дивізії. Культробота поставлена неважно. Головний бібліотекар — фігура сонна й некомпетентна. Є й ще дещо, чого я почасти не бачив, почасти (я ж стороній глядач) не маю компетенції критикувати.
Та коли заходить новий комдив, обличчя прояснюються. У всіх є радісна певність, що з ним дивізія вийде на перше місце.
Ми ідемо бором на стацію і в міру того, як віддаляємось від дивізії, вона знову виростає в перспективі, як грізне, точне, сталеве ціле. Маленькі ще не вичищені плями зникають і зостається тільки стемна-блискучий металь, як синє дуло ґвинтівки…
…як сине дуло ґвинтівки. Але мене не задовольняє ритм мого думання про те, що я бачив і про те, що я чув, думки мої мені видаються мляві і водяві, і я марно шукаю вночі стилістичної стислости для пера дружнього віяла вражінь. І от я знов натрапляю на книгу:
„Син робітника. Батько з 12 років працював по великих заводах аж поки в 20 років пішов плавати то за кочегара, то за механіка. Через усе своє життя він вів аґітаційно-революційну роботу, за що декілька разів судив його царський суд. Точних відомостей про нього зараз немає (є неофіційні відомості, що його розстріляли білоґвардійці на Україні). Сім'я була: батько, мати і троє братів. Середнього брата зарубали денікінці при відступі частин Червоної армії з міста Одеси, молодший брат служить у війську ДПУ.
„Народився в 1895 році в м. Одесі, до 1914 року вчився, скінчив ремісничу школу в м. Одесі, після чого пішов на роботу до суднобудівельного заводу РОПТ як слюсар. У 1915 році мобілізований до царської армії, де за непокірність і аґітацію серед салдатів засуджений військово-польовим судом на два з половиною роки ув'язнення в тюрмі, але натомість виряджено на позицію. Під час перебування в царській армії тричі поранено, а в січні 1917 р. демобілізувався. У середніх числах лютого того ж року вступив до лав ВКП(б). У час між Лютневою й Жовтневою революцією працював у підпіллі в м. Одесі членом райкому і парткому і вів роботу організації збройних загонів. Під час Жовтневого перевороту обрано за члена колегії при Червоній ґвардії в справі організації загонів, був заступником начальника загону робітників РОПТ'у. При натискові німецького війська на Україну мусів з указаним вище загоном відступати в Крим, де в квітні місяці 1918 р. був поранений під Перекопом і евакуйований лікуватися до Севастополя. Після того, як німці зайняли Севастопіль, мусів з підробленими документами тікати до м. Одеси, де й провадив далі активну підпільну роботу як член ревкому і парткому. Тут за період від травня 1918 до березня 1919 року проводив далі організацію осередків, загонів і керував роботою розкладу білоґвардійських військових частин, за що об'явлений поза законом. У квітні 1919 р. з приходом на Україну червоних частин призначений на співробітника при вищій військовій інспекції і в квітні того ж року парткомом був кинутий у Григор'євську дивізію як помвоєнкома бриґади. 29 квітня під час зради Григор'єва був Григор'євим заарештований і засуджений до розстрілу, але втік з-під арешту до м. Одеси. У травні 1919 р. при партійній мобілізації висловив бажання добровільно вступити до лав Червоної армії і був призначений на посаду помвоєнкома 2 ударного стрілецького полку. Після зради воєнкома полку, що втік до білих, залишився