віддав їх Бог у руки тих, котрих вони уважали ліпшими від правного володаря й господаря землі своєї.
— І тому закурилася волость батьків твоїх. І тому дим до Бескида піднявся. І тому зникли з неї всі міста її, гнізда коромоли, інтриґи.
— А коли й ся кара не помогла, Бог замінив в пустиню землю батьків твоїх і віддав руїни її на господарство іншим народам на довгі століття.
— І знов на пустині тій дав їм можність зорґанізувати зовсім нову силу. Одначе й та нова сила показала гордість — ще більшу ніж була передтим! Чи ти не розумієш, які дуже горді і дуже дурні були ті „славні“ козаки твої, котрі разураз вибирали і скидали своїх гетьманів і отаманів — в часі коли від півночі йшов послушний родовому цареви солдат московський, в котрім нарешті мусів побачити опікуна свого твій нещасний народ, розбиваний тими, що не хотіли признати над собою ніякої своєї дійсної влади й ніякого порядку.
Анґлосаські робітники у своїх синіх робітничих блюзах йшли і йшли і вінки складали тихо у стіп камяної подоби родової господині своєї. А на таблиці в душі моїй немовби хто дальше виписував тяжкі слова:
— Йди і скажи своїм, май відвагу сказати, що грубо помиляється навіть той, що його любов до Батьківщини
