лого каменя, з високою банею по середині. Своїм положенням пригадує дуже гарне положення мадярського парляменту над берегом Дунаю, тільки тут вражіння очевидно далеко могутніше, як море могутніше від ріки, навіть великої.
А перед парляментом стоїть памятник.
Мабуть не богато буде таких памятників на земній кулі.
Властиво, на питання, що в нім надзвичайне, я відповівби спокійно: Нічого.
А на друге питання: Чомуж кажеш що мабуть мало таких памятників на цілій земній кулі, я відповівби: Дайтеж мені його описати.
Уявіть собі простокутну підставу, приблизно двічи висшу ніж ширшу, з одностайного, гладенького мармору, в кольорові цятки, краски легко рожевої, немов бурячкової, веселої. На тій підставі стоїть у весь ріст молоденька, струнка дівчинка, літ коло 17, чудової краси і дуже симпатична. В королівській короні на голові, з королівським скиптром у руці, спертім на рамени так, немовби він був за тяжкий для тої ніжної як квітка дівчинки-дитини. І не дивота! Бо се і для мущини не легка річ, держата скиптр влади ї бути її осередком — в найбільшій державі світа, яку знає та колинебудь знала історія людства. О, не легка се річ! А та дівчинка-дитина
