Записано О. Н.
Машерують козаченьки, бо такий приказ впав,
Гей, гей! Бо такий приказ впав.
Подиви ся, моя мамо, тай у ту кватиру,
Спускаєть ся „Сїч“ преславна з гори на долину.
А мій милий, чорнобривий в-сам-перед ступає,
І ясною булавою на всї боки махає.
За ним славне товариство, як той мак, як той мак,
Ніженьками вибиває в один такт, в один такт.
Межи ними пан хорунжий, — хоругов, як той цьвіт,
За ним підуть козаченьки аж за море на край-сьвіт.
А преславний осавула чогось бров насупив,
І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив.
Ой ти, славний осавуло, не сумуй не сумуй!
А із нами козаками погарцюй, погарцюй!
Ой ти, славний осавуло, не вдавай ся в тугу.
Вийде слава козацькая з Великого Лугу!
Лиш ставаймо, милі браття, в один ряд, в один ряд,
І наперед поступаймо, анї кроку назад!