часній готовости народних мілїцій, що набирались з місцевих селян, переходити на бік повстанців, подужати Поляків гайдамакам було б цїлком можливо. Тільки несподівана для них поява в краю росийського війська неминуче мусила потягти за собою повне розбиттє задуманого пляну.
Завдяки сїй появі свого рода deus'а ex machina не багато помогло дїлу й те, що вказаний висше плян посїлости Україну був побудований не тільки на надїї на головні сили чотирьох визначних ватажків, але й на надїї на потужність партизанської війни, що її мусили вести і вели гайдамацькі загони. А в тім, дякуючи сим загонам, навіть і росийські сили довго не могли зовсїм викоренити повстаннє. З огляду ж на таке значіннє загонів — вони заслугують великої уваги всїх тих, що цїкавлять ся коліїївщиною.
Провадженнє війни загонами в українських країнах, звичайно, перенято було від татар, але про те не треба забувати,що в татар „загон“ або невеликий віддїл, відлучений від головного війська орди, був щось таке, не зовсїм похоже на загони українські часів Хмельницького, а тим більше часів гайдамачини.
Що таке татарський загін, накрасше можемо побачити ось з якого опису Бопляна[1]. „Татари, пише він, привикли змалку до всїх умовин степового життя і були незвичайно витревалі, незвичайно зручні і дуже добре знали степи. За три або чотирі милї від границї вони спиняють ся в якім небудь потайнім місцї і відпочивають там днїв два або три. Тут усе військо подїляють на три частини. Дві третини складають головний корпус, а остання третина — два крила, праве і лїве. В такій формі воно входить в ворожий край і заходить в глиб його на 60 або 80 миль, нїчого за той час не руйнуючи; тільки при поворотї назад обидва крила віддаляють ся від свого корпуса і починають свою руйнуючу дїяльність. Вони подїляють ся на кілька невеликих відділів (загонів) в 500 або 600 чоловіка в кожнім, що розсипають ся по селах, оточують селитьби з усїх чотирьох боків і що б не втікли мешканції їх, розкла-
- ↑ Описаніе Украины Боплана. Ст. 50–51.
