і иньшими втїк до Палїєвого Озера і ин. Окрім того в переписцї Румянцева ми знаходимо виразну вказівку на те, що 9 червня Неживий справував ся в Каневі[1].
Датами ж на инших документах М. Костомарова доводить ся непевність і другої гадки — немов би Неживий був з Залїзняком і в Палїєвім Озерї, і в Балті і в Голті. Напади гайдамаків на сї місця відбулись після 18 червня; на Голту, наприклад, напали вони 24 червня[2]. Тим часом в сї ж днї як раз Неживий писав листи з Медвідовки до командира гусарського полка Федора Чорби і підполковника Хорвата як стоїть справа в Приднїпрянщинї, де він був тодї. Цїлком припадковою треба вважати ту обставину, що М. Костомаров балські і голтянські подїї гайдамаків накинув гайдамакам Неживого.
Але обертаючись до гадки про постійне піклуваннє Неживого виступати відповідно пляну і злученими силами, ми думаємо, що вона потверджується далеко більше нїж вигаданими фактами, власне тою обставиною, що Неживий, налагодившись з Лисянки йти до Уманї за Залїзняком, справдїж вирушив до староства черкаського і чигиринського. Річ в тім, що коли до Уманї позбігалось все польське панство України, що шукало тільки ратунку свого життя та деякого майна, що могло хіба боронитись, а не нападати, тодї в згадані висше староства понаходили барські конфедерати, люде активні, що самі нападали і почали там страшенно лютовати, як знаємо се з одного висше наведеного документа М. Костомарова. Очевидячки, Неживий в згодї з Залїзняком і иншими визначними ватажками на закликаннє мошенців, канївців і медвідовців мусив для більшого успіха справи повстання йти і покінчити з активним ворогом в Приднїпрянщинї, подібно тому як такі ж обовязки в центрі Київщини і на півночи її мали виконати ватажки Швачка і Бондаренко.
Зазначивши таким робом і другу характерну рису Неживого, ми сим ще не вичерпали особистих властивостей сього дїяча. І на підставі наведених нами виказів селянина Ботвиненка
