шляхтича Чоповського, як на загальних керманичів його антішляхетських злочинств, цїлком відповідних тодїшньому настрою українського люда.
Коли тепер для провірення нашого вивода що до заходів Неживого коло зміцнення єдности між ріжними народними ватагами того часу, ми спробуємо заглянути в давні джерела про нього, то і в тих джерелах знайдемо ясно виражені відзиви про Неживого, яко про людину, що трималась „гурту“ та на жаль лише факти наведені для потвердження не скрізь оказують ся вірними. Розповідають, що коли Залїзняк після уманської різнї і вже після приходу до нього й Гонти ґенерал-майора Кречетнікова розмислив ту небезпеку, що йому грозила і вихваляючись, що „не убере його, запорозьця, Москаль в свої шори“, рішив ся втїкати з свого табору, то потягнув за собою кількох визначнїйших гайдамаків і в тім числї нїбито й Неживого[1].
З загальним напрямком дїяльности останнього се певно б годило ся, та про те факт в сїм оповіданню невірний. І справдї з сих відомостей виходить 1) що і в уманській різнї брав участь Неживий, коли вже він був в таборі Залїзняка і 2) що той же Неживий виступав в спілцї з Залїзняком і після виходу з табора, коли Залїзняк рушив з під Уманї, простуючи до Палїєвого Озера, Балти і Голти. Тим часом ми, перевіривши се, мусимо признати, що Неживий не брав участи нї в уманській різнї, нї в нападї на Палієве Озеро, Балту і Голту. Що Неживий не брав участи в уманській різнї — се перший зазначив М. Костомаров, друкуючи свої документи про Неживого. Уважаючи на дати поданих Костомаровим свідоцтв про Неживого — мошенців, канївців, медвідовцїв, люде сї мали Неживого коло себе в протягу трохи не цїлого червня; так мошенцї видали йому свідоцтво 15 червня, канівцї 12 червня а медвідівцї першого липня. Тим часом бути з ними коло сього часу він не міг би, коли б брав участь в уманській різнї і бенкетах після неї аж до самої утечі Залїзняка, бо уманська різня відбувалась 8 і 9 червня, а бенкетування після неї тягли ся принаймні до 18 червня, коли Залїзняк нїби то з Неживим
- ↑ А. Скальковскій, Наѣзды гайдамакъ, ст. 110.
