все нарабоване оглядав, починаючи з волів і кінчаючи дрібнотою, цїнував і потому погодившись з гайдамаками в цїнї, платив їм гроші. Таким робом в Богуславі продано Таранови зайняті гайдамаками воли і ріжні панські річи. Продано тато ж і частину горілки, що була в пивницях, але не Таранови, а людям з Черкас. З собою-ж гайдамаки нїяких напоїв не забрали, випивши на місцї півтретя бочки.
Вся ся процедура грабування, пияцтва і торгу тяглась в Богуславі два днї. Тільки на третій день Залїзняк рушив через Шайки (с. канівськ. п. над р. Репяхою на Півд. З. від Богуслава), Камяний Брод, Медвин (м. канів. п. над р. Коробкою на З. Півд.-З. від міста) і Лисянку до Уманї; але виходячи, він лишив серед богуславських селян прихильне успособленнє до себе і охоту підтримувати його дїло. Градовський каже, що нарід в Богуславі почав буритись і ставав небезпечним для Поляків; навіть Градовський, не вважаючи на своє православє, волів тимчасово вибратись за Переяслав в с. Чумаки, тим більше, що в Богуславі, після відходу звідти Залїзняка, йому вже не було чого стерігти. Співчуттє Залїзнякови багато богуславців виявило ся не тільки словами, але й дїлом; за ним пішло з села кілька козаків: пішов осаул, кушнірь Гладкий, Борис Речник, Степан Червонященко. Всї вони вірно служили справі оборони вітчини — і перші два зложили свої голови в Коднї, третій в Білїй Церкві, а останньому довелось після гайдамацьких справ тїкати в Ново-Сербию, в кріпость Єлисавет.
Далї ми маємо нові відомости ще про зруйнованнє Залїзняком Камяного Броду і Боярки (м. звениг. п. де вливаєть ся Боярка в Гнилий Тикич на Півн. З. від п. міста)[1]. Обидва сї села, завдяки тому, що пани, замешкалі в них, припадково Залїзнякови деяк оперлись, були страшенно зруйновані в тих місцях, де були панські двори. При сьому місцеві селяне ще сильнїйше від богуславських тримали руку за Залїзняка і що не пригарбали собі з панського добра гайдамаки, то забрали селяне.
І з Камяного Броду, як і з Богуслава, місцевий пан, Пясецкий, ротмістр надвірної білоцерківської мілїциї, товариш
