відносинах. Франция, принижена Фридрихом II підчас семилїтньої війни, взялась енерґічно за свою полїтичну систему, почала збільшувати свої морські сили разом з Іспанією, зміцняючи свої союзи з ріжними дворами, особливо з віденським і сардинським. Система ся прийняла навіть окрему назву — бурбонського союза. Яко противага йому, з огляду на істнованє торговельних і полїтичних інтересів, протилежних французьким і австрийським, у Прусах, Анґлії і Росиї, наче-б то сам з себе, почав зазначатись союз північних держав і такий союз був би звичайно можливим, як би і їх інтереси не були часом досить протилежні. Наслїдком же сїєї протилежности і Анґлія і Пруси вважали для себе можливим завязанє тілько поєдинчих союзів і умов з Росиєю. Але росийський віце-канцлєр Панїн нїяк не міг спинитись на сьому і запалив ся системою „північного аккорда“, прийнятою ним у спадок від автора її, вже тодї небіжчика росийського посла в Даниї барона Корфа. В сей північний союз мали увійти Росия, Пруси, Анґлія, Швеция, Дания, Саксония, Польща. Що до мети союза, то нею мусїла бути не тілько противна акция союзу бурбонському, але й оборона дужчими членами союза безпечности слабших членів його від чиїх би не було посягань. Специяльно для Росиї Панїн ждав від сього союза ось яких вигід: по перше, Росия мусїла дістати на основі його проєкта від Анґлії субсидію в квотї 500,000 р., на польські справи і таку-ж субсидїю в разї війни Росиї з Туреччиною, не кажучи вже про гроші на підкупи в Швециї, де таким робом мав бути викоренений французький вплив; по друге, Пруси в разї потреби мусїли дати поміч дипльоматичну і грошеву для залагодженя польських справ; на рештї по третє, Польща мусїла при новім залежнім від Росиї королю заступити собою для Росиї Австрию, яко певна союзниця в разї супереки Росиї з Туреччиною.
Захоплений льоґічною послїдоностию проєкта, Панїн нїяк не міг зважити тих заперечень, що робили йому, з поводу його заяв, Анґлїя і Пруси. Тим часом анґлїйські мінїстри твердили йому одно, що парлямент їх нїколи не признає кредиту на підтримку Росиї в польських справах і в разї війни з Туреччиною, що надія з помочию таких субсидій робити скрізь на шкоду Франциї, що була тодї головним ворогом Анґлїї, не
