Відомість ся тим певнїйша, що Бранїцкий і Кречетніков тодї вже вирушили з своїми військами до Бару для облоги конфедератів.
Як же поводив ся польський уряд на судї з забраними в полон гайдамаками? Відповідь на се питанє ми знаходимо і в польських мемуаристів і в документах Кодненської книги. Не можна при сьому не завважати, що материял про суд над гайдамаками не досить ще вияснений, тим більше, що відомости мемуаристів не визначують ся пунктуальною певністю. Тойже фактичний материял, що нам пощастило видобути з Кодненської книги, на жаль не зовсїм придобно брати для порівнаня з відомостями про те-ж саме у мемуаристів, бо останнї по більшій частинї говорять про суд над гайдамаками зараз по їх вгамованю, а Кодненська книга наша подає судові слїдства справ у 1769 р. і навіть в 1770. Певно, що рік, півтора пізнїйше по знищеню гайдамацького руху суддї могли инакше дивитись на оскаржених, як зараз по самім знищеню. Лишаєть ся значить ґрупувати увесь материял власне відповідно джерелам, звідки приходить ся його черпати і відповідно часу, коли переводилось слїдство.
Висше ми вже сказали, що зараз по уманському розпорядку Кречетнікова гетьман Бранїцкий надав реґіментареви української партиї Стемпковскому право суда над забраними в полон гайдамаками. Жовчний, розлючений Стемпковский не гаячись заходив ся коло сїєї справи. Мемуарист Ліппоман так розповідає про його дїяльність: „реґіментар Стемпковский, опісля воєвода київський (?), прийшовши з своєю командою в Лисянку, казав повісити шістьдесять селян без огляду нї на які юридичні форми. Далї розіслані по селах і малих місточках віддїли московського і польського війська випитували всюди — чи нема де належних до повстаня селян, брали їх і висилали в ріжні місця, а найбільше в місточко Кодню біля Житомира, де містилась військова команда. Там же над викопаною глибокою ямою кожному впійманому, привязаному до колоди, що лежала на самім краю ями, кат сокирою відтинав голову, потім і голову і тїло кидав в яму. Наповнивши одну яму, викопували другу. Таким чином позбавили житя страшенній силї селян. Могли там наложити головами і невинні жертви, підбиті на повстанє злостивою зграєю. Загиба
