в них могла би бути викликана тілько особистою небезпечністю та й то при умовинї, що від небезпечности сїєї не можна би втїкти. Тим часом становище їх братів, що не вспіли втїкти з країнї, доходило часом справдї до роспуки і не багато треба б було польському жовнїрови патріотичної сьвідомости для того, щоб енерґічно стати в їх оборонї, тим більше, що взагалї Поляки, вийняті з умовин деморалїзациї, не лякливі. Для потвердженя і їх часом завзятої відваги і тієї біди, що терпіли тодї пани, можемо покликатись, в додаток до росповідженого ранїйш, на один з епізодів сього повстаня — на напад віддїлу гайдамаків з кількох десятків чоловік на село Різану Криницю коло Уманї[1]. Ватага ся відлучилась від Залїзняка, що пішов до Уманї і була одним з багатьох загонів, що вели партизанську війну. Підчас її нападу — в Різаній Криницї лишались: шляхтич Янковский, його брат шляхтич Гусаковский і иньші. Жінки їх, дїти і старі сховались в житах біля села, а три названі особи засїли в хатах і звідтіля влучно стріляли в свого ворога. Багатьох вони вбили й поранили, вбили й того селянина, що з припорученя гайдамаків привіз до хат соломи для підпалу. Але пожежа примусила їх покинути свою криївку: Янковского вбили тут же, брат його згорів в огнї, а Гусаковского схопили, вивели за село і там убили. Другого дня декотрі з селян Різаної Криницї, що не брали участи в сїй справі, знайшли в житах убитих: пана Кондрацкого, жінку і дочку Гусаковского. Ті, що, сховавшись на той час, зостались живими, вернулись по відходї гайдамаків знов у село, та на їх біду наспів туди новий гайдамацький загон з 5 чоловік, з ватажком з села Буків, що був потім повішений. Зараз же знайшли панї Бачиньску і Кондрацку з дїтьми, що вернулись в село, і немилосердно вбили. Тілько дїти Бачиньскої, дочка і син, втїкли до селянина Івана Шевця і він їх вирятував від смерти.
І от при таких то нещастях польської людности в країнї — польські жовнїри не виявляли майже нїякої дїяльности! Тим часом жовнїри сї самі були і Поляками і католиками і не могли, подібно українським селянам, обурюватись тими кривдами,
