ська комісия присудила Лихогруденку стяти голову, а Роговського розчетвертувати. Уважаючи на кару, треба думати, що Роговський був польським ренеґатом. Инакше нїчим не можна пояснити собі лютости, виявленої до нього кодненською комісиєю.
До кари смерти в подібній же справі, як що йно розповіджена нами, присуджено було також Хведька Кирессу, Петра Микитенка й Андрушку, Гайдаєвого сина[1]. Вони вбили кіями якогось шляхтича. На судї перші два не хотїли признаватись в убийстві, а третїй Андрушко, Гайдаїв син признав ся і доніс на товаришів. Рабунку при вбійстві не було.
Крайня жорстокість тілько інколи траплялась при сих убійствах. Так, Василь Паламаренко[2], родом з села Кочериниць, був одного разу в селї Ромах і тут перед очима багатьох служниць панї Чаплїньскої став її, Чапліньску бити і коли вона вже впала в непритомности, Паламаренко розтрощив їй голову, вийняв мозок і віддав його собакам. Чапліньска була тещею реґіментаря Стемпковского, презеса кодненської комісиї. На жаль, в судовій замітцї нема вказівки, коли власне стало ся се злочинство. Коли воно стало ся вже підчас істнованя кодненського суда, то легко могло бути викликано не навистю до Стемпковского, котрою може виясняєть ся і лютість Паламаренка.
Страхом був для Поляків і Василь Бабачок, селянин родом з Соколівки уманської[3]. Багато шляхти перебив він в селї Волощинівцї уманській. Застрілив між иньшим паню Пшемійску і добив списом вже пораненого иньшими пана Пшемійского. При сьому Бабачок сказав синови вбитого, Антонїю Пшемійскому: „a wiesz ty o tym, przeklęty lachu, że was wszystkich lachów suka na morzu w kępie rodzi y wy stąd pochоdzicie wszyscy у росzątek swoу od tego rodzaju macie“. Певна річ, Бабачка покарано смертю.
Страшенна також була помста селян над панами в селї Волнянцї. В лїсї біля Волнянки сховалось 18 чоловіка шлях-
