таку суворість присуду, все-ж треба думати, що Гловацький, як Романченко, Лупул, Паралюш і декотрі иньші був не більше, як простим грабіжником, що старав ся покористуватись замішаннєм 1768 р.
Ватажка Якова Саченка[1] названо в судовій замітцї давнїм гайдамакою. Він зібрав загін гайдамаків і сказав їм: „ходїм у середину Польщи до Білої Церкви“. Чи досяг він своєї мети — не знати, бо в судовій замітцї йде мова тілько про одного з членів ватаги, заграничного селянина Івана Яновського, що припадково заблудив ся в лїсї і відстав від загона в самім початку його дїяльности. Яновський сей запевняв, що нї він та й нїхто з загона Саченка, поки він був там, нїкого не грабував і не вбивав. А про те присудом кодненської комісиї йому стяли голову.
Звичайно, в кодненській книзї ми знайшли відомости тілько про ті загони, що члени їх фіґуровали на кодненськім судї. Але окрім згаданих тут було багато ще иньших. Мемуаріст Лїппоман[2] згадує про загони, що обертались коло Гранова, Теплина, Дашова, Тульчина, Манастирища, Гайсина, Конели, Божувки, Жидичина, Лодижина. У Лїппомана-ж є вказівка і на те, що окрім Залїзняка до Балти прийшов з своїм загоном сотник Шило.
Та про те годї думати, що сим додатком Лїппомана вичерпуєть ся все число загонів на Українї в період колїївщини. Безперечно їх було більше і вони заходили далеко на захід і південь від Київщини, куди головні сили гайдамаків і не думали направлятись.
- ↑ Кодн. кн., ст. 541.
- ↑ Bunt hajdamaków na Ukrainie, ст. 39.
