Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/10

Цю сторінку схвалено
II

Правда, сю книжку спіткав иньший дуже тяжкий закид — загального невірного розуміння річи, її тенденцийного осьвітлювання. Сей закид вийшов з під пера звістного польського історика Т. Корзона (Kwartalnik historyczny, 1892, III с. 526–40); д. Корзон закидав д. Шульгину, що він підсуває Колїївщинї якісь вищі, ідейні мотиви, характер протеста проти суспільного устрою Річи-посполитої, і якусь орґанїзацию[1], — тим часом як д. К. бачить в нїй тільки саме розбійництво, і всї його симпатиї лежать по сторонї тих, що не по людськи карали гайдамаків, з польської й росийської сторони; він бачить у д. Шульгина якесь любованнє в гайдамацьких убийствах і насильствах і розтягає сей закид на цїлу „київську школу“, осередком котрої уважає Київську Старину. На се д. Шульгин відповів критичним переглядом арґументів д. Корзона, а редакция Київської Старини загальною відповідю (К. Старина 1893, I с. 126–166); з сеї останньої, написаної одним з видатнїйших репрезентантів „київської школи“, ми наведемо уривок, що служить відповідю на закид д. Корзона і заразом — дає добру характеристику сих народнїх рухів:

„Ми як, і д. Корзон, признаємо, що подїї 1768 р. були дуже сумні; сцени убийства і нелюдськости, де б вони не з'являлись, завсїди викликають відразу в усякій хоч трохи цивілїзованій і гуманній людинї; тому й винищеннє селянами множества шляхтичів і Жидів, і нелюдські кари над селянами шляхетських судів, що не меньш немилосердно буяли протягом 4 років і винищили тисячки жертв, се — на нашу гадку — факти сумні, за якими треба жаловати. Але сї наші почуття зовсїм суб'єктивні і не можуть служити метою історичного дослїду. Ми мусимо поставити і собі і д. Корзону питаннє: які причини викликали сї явища, що нас засмутили? Ми зовсїм переконані, що д. Корзон не буде їх шукати, як шляхтичі XVII–XVIII в., „в уродженій хлопській злобі“, сам він відкидає погляд тих польських публицистів, що хотїли скинути вину на „заграничні підшепти“. Значить, причину треба шукати в не-

  1. Справа орґанїзациї дїйстно лишаєть ся непевною — до якої міри вона істновала, хоч д. Шульгин в своїй відповіди і боронить свої погляди.