У чому ж суть цього правовідношення?
Я повинен вернутися до тих зауважень, що з них я почав. Ми не зуміємо знайти означення інституту закупництва, коли будемо підходити до його тлумачення з юридичними розуміннями нашого часу, коли будемо будувати його за типом сучасних правничих інститутів, як це роблять традиційні теорії позики, найму й т. інш. Для його розу міння ми повинні підійти до нього з думками його часу, виходячи з соціяльних та економічних відношень тієї доби. Тотожний з ним, подібний йому інститут ми можемо шукати лише в умовах тотожних соціяльно-економічних відношень.
І дійсно, звертаючись до аналогічної доби в історії Західньої Европи на початку середніх віків, я знаходжу там інститут, аналогічний дослідному. Цей інститут — середньовічний прекаріят. Що таке прекаріят? Особа, що має свою земельну ділянку, своє господарство, стає в залежність від другої особи, економічно та політично більш дужого; вона віддає йому свою землю та господарство з тим, щоб одержати їх від нього назад уже яко „милость" або „благодеяния" (precarium та beneficium вживається в даному випадкові джерелами однаково). До цього становище самого прекаріята робиться стано вищем чоловіка напіввільного, що стоїть на порозі невільництва. Це сімволізується виплатою певного capaticum'а панові. Практика раннього середневіччя зберегла нам не мало свідоцтв про заяву сеньйором своїх панських прав на прекариста.
Цей процес схолопування дрібних землевласників відомий західній історіоґрафії під назвищем сеньйоріялізації.
Розвиток тотожних відношень ми спостерігаємо й в народньому господарстві Київської Руси. Проф. Яковкін шукає пояснення залежного стану закупа „в автократичному ладі стародавньої сім'ї", в процесі „приватизації". Це тлумачення навряд чи принятливо. Закупництво з'являється лише в III реакції Руської Правди. Остання, як докладно обґрунтував це Гетц, відноситься до кінця ХІ — ХІІ століття. В цю добу „родинний лад" відходить у минуле. Це — доба раннього феодалізму, доба сеньйоріялізації. Вже друга редакція, що приходиться на кінець Х — початок ХІ століття, проходить під знаком скняження землі; кінець ХІ та XII століття характеризується її збояренням. Цей процес росту великого землеволодіння, що супроводиться сеньйоріялізацією землі та схолопуванням населення, констатований джерелами. Виникнення російського прекаріята закупництва коріниться в цьому процесі сеньйоріялізації.
Для повної характеристики інституту залишається вияснити питання, чи належать відношення закупництва припиненню в нормальному заздалегідь завбаченому порядкові. Відношення прекарного тримання — відношення довічні; їх ліквідацію не завбачено.
Дослідувачі виставили низку гіпотез з питання про порядок ліквідації закупництва. Одначе в нашому джерелі ці гіпотези не мають ніякої підстави. Йому відомі лише випадки виключного порядку й, головним чином, ті, які обертають закупи в холопів. Одначе дослідувачі залишають без уваги ст. 122 Руської Правди, що не згадує, правда, терміна „закуп", але по всьому свойому змістові виразно відноситься до нього. За це каже й її розполіг в групі статтей про походження холопства. Закуп, що його характеризовано всіма статтями, яко напівраба (μισοδούλος), більш усього потребував відмежування від холопства.
На цій статті зупинився, правда, Яковкін, але він відніс її до найманого робітника (наймита), на мій погляд, одначе, безпідставно.
