прилучається до теорії найму (ускладненого особистим закладом — Haftung). Одначе — і в цьому наочний покажчик того явища нерозчленености правовідношень, на які ми вказали з початку, — обидві схеми не так далекі одна від другої, як це показувалося Ясинському та іншим дослідувачам ; ненавмисне, напр., історик Любавський міг заслужити докір у тому, що він ніби і з тими і з іншими. Розходячись у формальному визначенні інституту дослідувачі нарешті дають тотожнє визначення його елементів. Вчені — напр., Сергієвич — визначаючи закупництво, яко найом, бачать особливість цього найму в тому, що утримання виплачується вперед. Чи не та ж це позика?
З другого боку, теорія позики закладу каже про позику, що відробляється особистою працею. Таким чином в обох визначеннях наявність обох елементів — найму та позики ; ріжниця лише в тому, на який з них робиться натиск, яка генетична послідовність цих двох моментів, що встановлюється теорією.
В означенні соціяльно-економічного положення закупу дослідувачі погоджуються. Для них закуп — це чоловік, що продає свою працю; за визначенням Павлова-Сильванського „бесхозяйственный батрак должник".
Одначе, в джерелі я не знаходжу даних для такого висновку. Перш за все цьому перечить певна вказівка на те, що закуп мав своє, не панське діло. Ст. 71-а просторої редакції Руської Правди передбачає звільнення закупу від відповідальности за втрату господарських річей „аще ли господин его отошлет на свое орудне" — за своєю справою. Значить, основна частина статті передбачає, як нормальне явище, відлучення закупу по власній справі. Ще більш певно висловлюється в цьому відношенні ст. 72-a, що каже про використовання закупок господарської (панської) скотини „орудія своя дѣя" При цьому надзвичайно важливе посилання саме на цю скотину.
Скотина в сільському господарстві Київської Руси кінця ХІ та XII століття (період, до якого відноситься простора редакція Руської Правди) має підсобне значіння: це сільсько-господарчий живий інвентар (реманент), перш за все робоча скотина, кінь або воли. Використовання цієї скотини „орудія своя дѣя" означає використовання його в свойому господарстві задля оброблення своєї ділянки землі. І так закуп має своє господарство і займається ним поруч із виконанням певних робіт на пана.
Проте, навіть визнаючи доведеність зазначеного факту, дослідувачі висовують твердження наявности двох категорій закупів. Відносячи відповідні вказівки до рилейного закупу,— як його називає ст. 71-а,— т. б. до сидячого на „роле" — пашні (при чому задля істориків це більшою частиною пашня панська), вони пропонують визнати поруч із цим існування закупу двірного, т. б, що сидить у панському дворі і, значить, виконує тільки панську роботу. За для такого твердження вони мають одначе лише згадану вище ст. 72-у, що говорить про закупа, який пасе панську скотину. Але саме на прикінці цієї статті стоїть приведена вище вказівка про вживання закупок цієї скотини „орудія своя дѣя" у своєму господарстві. Таким чином тут не може бути мови про наймита-пастуха. Навпаки ця остання по всьому свойому побудованні тісно звязана з попердньою статтею про ролейного закупа. Слід зазначити ще один істотний момент. Закуп відповідає за скотину лише поки вона на полі. З того моменту, коли скотина на панському (господському) дворі, закуп за неї більш не відповідає. Це приводить до того висновку, що й цей
