АКАД. М. СУМЦОВ
Історія науки в Росії за XIX ст. ясно вказує на такі ймення, котрі одержали провідне значіння, таких вчених, котрі керували думками на протязі значного числа років, керують досі, під прапором котрих виникли „школи“, наукові традиції, наукові напрямки.
Такими керовниками в першу добу були в межах філології, історії мистецтва й письменства Буслаєв, Тіхонравов і Фортунатов, родоначальники наукових шкіл, трохи пізніш — Потебня, Шахматов, Олександр Веселовський і Ягіч. Їх значіння першорядне; їх наукові твори мають великий вплив на розвиток дужки; їх учні численні; але, на жаль, ні один з них не викінчив підсумки, підрахунки. Є біографії, є критики, але немає ні одної праці, яка охоплювала-б діяча науки з усіх боків його діяльности і впливу за життя і після смерти. Провадить таку роботу, таке досліджування, правда, занадто важко, навіть в прилозі до старих давно померших майстрів науки, по розкиданості матеріялу.
Здається, що найбільші труднощі дослідникам надає Потебня. Що до Ягіча, то він сам добре допомагає дослідникові тим, що дав величезні твори: „Історію слов'янської філології“, „Archiv für Slavische Philologie“, де сам залюбки часто-густо про себе згадує або нагадує. Буслаєв, Тіхонравов, Фортунатов, Веселовський працювали у столицях, на всеросійськім огляді, на видноті уряду і, звичайно, у згоді з ним; недивно, що їх учні теж мали преферанси і швидко одержували професорські пости.
Потебня — зовсім инша річ. Він самохіть державсь одаль столиць і уряду, писав виключно у провінціяльних наукових виданнях, що виходили у Варшаві, Київі, Вороніжі, ніколи до Петербургу нахилу не мав, був національно замітний, як українець по походженню й переконанням. Не дивно, що його учні і його твори теж не знаходили для себе просторих шляхів; учні мусили здебільшого обмежитися вчительською долею або, краще сказати, недолею, а твори були заховані в мало поширених виданнях. З учнів занадто пізно, після довголітнього вчительства в середніх школах, вийшли два-три професори, а більшість, хоч виявили себе добре в печаті, зосталися в учительськім стані.
Але зачеплені в творах Потебні глибокі лінгвістичні й філософські думки, потроху жевріючи, не загасли, не вкрились попілом забуття і зневаги, а все більш розгораються, і все більш наростає число прихильників Потебні, повага до його творів, спроби прикласти думки Потебні до
- ↑ Друкується без змін по рукопису небіжчика акад. М. Сумцова.
