Підчас свайого перебування у Відні, при кінці 1882 г. нав'язує Н. Кобринська тісні зв'язки з членами поступового українського т-ва ,Січ" у Відні, яке в тому часі вело дуже активну діяльність, а за посередництвом ,Січи" з провідниками поступового жіночого руху в інших країнах, головно з німецькими і чеськими жіночими товариствами. Зв'язки ці ще більше посилюють в ній стремління перевести свої думки про жіночу емансипацію в життя.
Там же, під безпосереднім впливом і за настоюванням ,Січовиків" на Н. Кобринську в тому, щоби вона писала, повстає перше її оповідання „Шуминська“, назване відтак авторкою „Дух часу”, а вслід за цим пише вона і дальші свої оповідання: „За-для кусника хліба”, „Суддя” й інші.
Повернувши до Галичини робить вона заходи в цілі організації українського жіноцтва, входить в тісний зв'язок з виднішими представниками революційного визвольного руху в Галичині, з тайними гуртками молоді та редакціями тодішніх поступових газет, так українських, як і польських, беручи скрізь активну участь в роботі.
Найбільше уваги присвячує вона боротьбі о права жінки. Ось як, в одному із своїх публіцистичних творів, оцінює вона становище української жінки в родині й суспільстві тих часів:
„Смутна історія нашого народа й смутна доля Його жіноцтва” —починає Н. Кобринська свою статтю, в якій малює дійсно незавидне економічне, родинне й суспільне становище української жінки в Галичині. Даючи аналіз загального економічного стану, в якому находиться галицьке селянство, підкреслює вона головно судьбу жінки-селянки, цієї справжньої невільниці суспільного ладу і відвічних родинних традицій;
„Оброблення рілі належить властиво до мужчини; він оре й сіє, але вже при збиранні білого збіжжя, обробленні кукурудзи, картоплі й усякої городини жінки роблять разом з мужчинами, а нераз і зовсім самі. Мужчина звичайно пильнує лиш своєї роботи, обходить худобу, літом
7
