з перших, що звернули увагу цілої суспільности на незавидне родинне й суспільне становище галицької жінки, був М. Драгоманів, який і розбудив поступовий рух серед галицького жіноцтва. За його почином почався живіший рух серед української суспільности з метою висвітлення долі жінок й організації їх до боротьби за поширення своїх прав. Багато уваги і праці присв'ячують цій справі І. Франко, Михайло Павлик, Анна Павликова й інші, так на полі літератури й публіцистики, як і конкретною роботою в цілі організації поступового жіночого руху в Галичині. Та особливої ваги й актуальности набрало питання організації жіноцтва для боротьби за поліпшення своїх прав в роботі молодого гурта письменниць, що в творах своїх усю свою увагу звернули на ненормальне становище жінки в громадянстві й родині, що невпинною працею клали основи нового, поступового жіночого руху в Галичині, Були це Юлія Шнайдер (Уляна Кравченко), якої поезії зробились програмовим лозунгом поступового галицького жіноцтва, Климентина Попович-Боярська, Євгенія Ярошинська й інші. „Жий для ідеї, працюй кривавим трудом, віддай усе, усе за рідний люд“[1] — було кличем, програмою цього гурта молодих письменниць — борців за жіночі права у 80-х роках м. сторіччя. Найвизначнішим представником цього гурта і найбільшим борцем в цих часах на полі боротьби за визволення жінки була Наталя Кобринська.
Наталя Кобринська народилася 1855 р. у відомій в галицькому культурному житті родині Озаркевичів. Як більшість українського жіноцтва тих часів, не мала вона якоїсь спеціяльної освіти, вчилася сама дома, много читаючи, і вже в своїй молодості зацікавилася питанням про становище жінки в родині й суспільстві. Школою цього становища було й її власне життя та життя майже всіх жінок з того оточення, в якому провела вона свою молодість. По смерти свого чоловіка, 1882 р., Н. Кобринська всеціло віддається справі організації українського жіноцтва і боротьбі за поліпшення становиша жінки, виступаючи в своїх белетристичних творах, як і в публіцистичних писаннях з пропагандою своїх думок.
- ↑ Слова з поезії Ю. Шнайдер:„На новий шлях“.
